НАПРО́ТИ́, НАПРО́ТИВ,
Напро́ти́, напро́тив, нар. Напротивъ. Повиставляло напроти сонця свої боки. Левиц. І. 89. Сіла собі напротив віконця. Чуб. V. 621. См. Навпроти.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 513.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАПРОТИ́ТИ, РОЧУ́, ТИ́Ш, →← НАПРОСТЕ́ЦЬ